День Вишиванки в Україні святкується щорічно, у третій четвер травня. У 2022 році це свято випадає на 19 травня. 

На виконання закону України “Про дошкільну освіту”, наказу управління освіти Краматорської міської ради від 18 травня 2022 №70 «Про відзначення дня вишиванки у закладах освіти у 2022 році», річного плану дошкільного навчального закладу №51 на 2021/2022 навчальний рік з метою формування активної громадянської позиції щодо єдиної цілісної Української держави, виховання любові до Батьківщини, поваги до її історичного минулого і сучасного, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні та місті, формування поняття про культуру одягу, поширення уявлення про українську вишивку, народне вбрання, поваги до українського мистецтва, шанобливого ставлення до національних традицій народної вишивки й історичного костюму були заплановані та проведені заходи.

Програма заходів передбачає охоплення дітей всіх вікових груп, їх родини, співробітників закладу та усіх оточуючих з урахуванням та дотриманням вимог законодавства та обмежень воєнного стану.

         Був обраний он-лайн формат проведення заходів у дошкільному навчальному закладі з метою охоплення  всіх учасників освітнього процесу:

• пізнавальні зустрічі «Країна вишиванки», «З днем вишиванки»,
• мнемо вірш «Вишиванка»;
• фото-квест «Жива вишиванка»;
• арт година «Вишиванка - оберіг»;
• челендж «День вишиванки єднає Україну» (розповідь віршів про вишиванку у відеороликах вихованців та педагогів);
• он-лайн флешмоб "До лиця вишиванка, тобі до лиця" (фото вихованців та педагогів з різних куточків нашої держави);
• організація он-лайн звітів за тематикою дня;
• розміщення інформації про проведення заходів на сторінках сайту закладу, у соціальній мережі facebook та на сторінці закладу.

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

До цього часу точну кількість жертв тоталітарного режиму визначити неможливо. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Деякі фахівці вважають, що за період з початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 млн осіб. Багатьох із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях. Терор і репресії торкнулися майже всіх верств населення: вчених, політиків, військовиків, священників, представників культури, селян.

Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року.

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Громадяни писали доноси на колег, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси проти партійно-радянських очільників 1937-1938 років передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва. Таким був метод здійснення «сталінської кадрової революції».

Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Й. Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Але оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, то певна частина цих репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася «обґрунтованими».

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

У 2018 році Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років». Закон суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію.

З 2019 року почала працювати Національна комісія з реабілітації, яка є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам’яті. Комісія надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів Україні.

Джерело: Український інститут національної пам'яті

- в розділі "Сторінка батьків" розміщена пам'ятка пам’ятка для батьків «Вшановуємо День пам’яті жертв політичних репресій 1937-1938 років»;

- організовано педагогічне читання он-лайн: опрацювання статті Наталії ГАВРИШ «Виховуємо партіотів змалечку», журнал «Вихователь-методист» №5, 2022;

- організовано проведення  інформаційного дайджесту для співробітників закладу у форматі он-лайн;

- в розділі "Онлайн садок" розміщені аудіо-казки про чесноти  для вихованців та добірка мультфільмів про толерантність із запитаннями для обговорення (№5, 2022 «Методична скарбничка вихователя).